Історія боулінгу

Ідея боулінгу настільки гармонійна, що додуматися до неї могли навіть печерні люди. Справді, що може бути простішим? Кеглі, роль яких цілком могли виконувати якісь дерев'яні чушки або кам'яні стовпчики... Куля, витесана або видовбана з того ж матеріалу... Катай та збивай! Просто і геніально.
Проте, якщо враховувати вік наявних на даний момент археологічних знахідок, раніше всіх у боулінг почали грати стародавні єгиптяни. Принаймні таку гіпотезу висунув британський антрополог сер Фліндерс Петрі. На його думку, боулінг був відомий в Єгипті більше п'яти тисяч років тому. Як доказ, англієць приводить у приклад знайдені ним у 1930 році групи предметів для гри в боулінг: три кам'яні кулі, дев'ять конічних кеглів і три довгасті шматки мармуру.
У стародавньому Римі гра була особливо популярна серед солдатів. Вважається, що з ними ця гра прийшла в європейські країни – римські колонії.
Починаючи з Середньовіччя, історія боулінгу практично не має білих плям. Перша його згадка в н.е. датується третім століттям. На думку німецького історика Вільяма Пеля, в той час у Німеччині практикували своєрідний релігійний обряд. Збиваючи кулею поставлений на попа Кегель (в ті часи – вид зброї, ця зброя дала першу назву сучасній грі), святі отці нібито боролися з язичництвом. Скільки років або століть таким чином «знищувалися» іновірці невідомо, але поступово церква втратила свою монополію на гру в боулінг. Поступово все більша кількість німців захоплювалася цією прекрасною забавою. І до п'ятнадцятого століття в Німеччині боулінг став мало не обов'язковим учасником різних фестивалів.
В Англії гра в боулінг заборонялася як «дозвільна» з невеликими перервами тричі, остання з заборон була найтривалішою – з 1541 по 1845 р.

Полюбляли кидати кулі такі відомі історичні особистості, як Мартін Лютер і Френсіс Дрейк. Одна з різновидів гри була популярна в Нідерландах, і саме звідти боулінг у XVII ст. потрапив в Америку. Тоді в Америці гру називали "голландські кеглі" (Dutch pins), а місце, де вперше були встановлені доріжки для боулінгу, до сих пір називається Bowling Green – Поляна для боулінгу.
1 січня 1840 року в Нью-Йорку відкрилися перші доріжки в приміщенні для гри в 9 кегель.
1850-і Спільнота моральності й деякі державні установи Нью-Йорка виступають за заборону «гри в дев'ять кеглів». Але гра отримала таку популярність, що власники салонів обходять цю заборону, додавши до дев'яти кеглів десяту. Кажуть, що саме так виникла гра в 10 кеглів.
9 вересня 1895 року в Нью-Йоркському залі «Beethoven Hall» з'явився на світ Американський Боулінг Конгрес (АВС). Незабаром після цього були розроблені стандарти, і стало можливим проводити національні першості.
8-10 січня 1901 року був проведений перший офіційний турнір у Чикаго.
У 1905 з'явилась перша гумова куля – до цього всі кулі були дерев'яними.
1946 рік – революція в індустрії боулінгу: публічна демонстрація механізму установки кеглів. Ця революція отримала назву «Прощайте, хлопчики, які розставляють кеглі!»
Сьогодні боулінг обожнюють 95 мільйонів осіб у понад 90 країнах світу.
За останнє сторіччя екіпірування для боулінгу залишилося практично без змін:
- куля: має довжину окружності в розрізі 68,58 см, вага – не більше 7,258 кг;
- доріжка: 18,228 м завдовжки і 1,668 м завширшки (розміри доріжки повинні бути вивірені до 0,01 см);
- кегля: висотою 38,1 см, діаметром 12,065 см, важить 1,531-1,644 кг.